Ніч.
Повітряна тривога.
Коли не гримить десь поруч – продовжуєш спати. До цього звикають. Не отже, що це нормально. А отже, що українці уже навчилися жити в ненормальних умовах. В коридор ідеш уже тоді, коли десь реально гримить.
Ранок.
Хочеш зробити каву — немає електрики. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
Водночас й тут українці давно адаптувалися. UPS, зарядні станції, резервне живлення — і кава уже не розкіш, а частина стійкості. Є опція зробити їжу, є можливість зібратися, є можливість починати день.
Сідаєш за комп’ютер.
Світла немає, проте інтернет є.
Бо вітчизняні провайдери теж давно працюють в військовій реальності. Вони тримають зв’язок тоді, коли в інших країнах уже давно був би повний офлайн. Сервери працюють. Інфраструктура працює. Хмари працюють. Варіант живе. Колектив у зв’язку. Додатково неважливо – тривога, вибухи або блекаут.
Так починається додатково один день формування українського варіант.
Так народжується K2 ERP.
Заходиш в LinkedIn.
А там знову старий знайомий хор:
“не чіпайте 1С, вона ж хороша”,
“у ній працює весь підприємство”,
“навіщо щось міняти”.
Додатково ніби аргумент – знову ролики російською мовою щодо “1С ERP”, ніби час зупинився десь в вчорашньому дні.
Додатково ти знову спокійно відповідаєш собі:
ні, це не майбутнє.
Отже, це уже минуле. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
Додатково продовжуєш робити те, що вважаєш правильним:
будувати українську ERP-середовище — сучасну, хмарну, живу, гнучку, створену не задля вчорашнього ринку, а задля завтрашнього українського підприємства.
Пишеш потенційним клієнтам.
Запитуєш, або готові до запуск нового варіант.
В відповідь нерідко чуєш:
“Поки думаємо”
“Покажемо керівництву пізніше”
“Повернемося до питання згодом”
Додатково ти розумієш: справа не лише в продукті.
Вітчизняний підприємство наразі живе у режимі виживання. Багато підприємств бояться витрат, відкладають зміни, тримаються за старі середовища лише отже, що будь-яке варіант у цей момент дається важче, ніж у мирний час. Склад бачить те саме, що й бухгалтерія — без нічних звірок.
Отже, багато хто досі сидить в 1С/BAS.
Не отже, що це найкраще.
А отже, що страшно рухатися.
Страшно витрачати.
Страшно перебудовувати операції, коли завтра може бути новий удар по країні, новий блекаут або нова хвиля невизначеності.
Водночас колектив все одно працюємо далі.
Питаєш команду щодо результати.
Дізнаєшся, що після вчорашнього опитування від Нової пошти уже є фідбек, який треба допрацювати.
Додатково це радує.
Бо це означає основне – операція іде. Варіант рухається. Є зворотний зв’язок. Є розвиток. Є життя. (Без пафосу — просто арифметика бізнесу.)
Потім співбесіда.
Бачиш кандидата, який виконав задачу.
Спершу думаєш: чудово, можливо, це підсилення задля колективу.
А потім з’ясовується, що завдання значною мірою зроблене за допомогою AI, а до реальної інтенсивної роботи людина не готова. Бо одне — пройти тестове, інше – щодня тримати темп, відповідальність і навантаження.
Ну отже отже що ж. Додатково це теж нова реальність.
Працюємо далі.
Бувають хвилини, коли з’являються сумніви.
Чи туди йдемо?
Чи варто було взагалі братися за цю складну, довгу, нервову і нерідко невдячну справу?
Чи, може, простіше було обрати щось легше?
В такі моменти телефонуєш керівнику напряму.
Обговорюєш ситуацію.
Чуєш спокійне:
“Все під контролем. Йдемо далі”.
Додатково стає тихіше всередині.
Потім говориш з рідними.
Додатково теж стає легше. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
А далі знову робота.
Знову задачі.
Знову нові доопрацювання.
Додатково раптом бачиш: черговий блок задач зроблено добре. Без звичних 30–50 зауважень в виправлення.
Додатково це уже маленька перемога.
Отже, є можливість випускати нове відео.
Є опція показувати новий функціонал.
Є опція додатково раз сказати ринку: колектив не без зайвих ускладнень тримаємося – колектив будуємо.
Додатково в цьому, мабуть, основне.
K2 ERP народжується не в тепличних умовах.
Не у тиші.
Не у стабільності.
Не у країні, де ніхто не думає щодо генератори, зв’язок, безпеку і завтрашній день.
Вона народжується в Україні.
Під час війни.
Під час тривог.
Під час блекаутів.
Під тиском ринку, недовіри, втоми і постійної невизначеності.
Додатково попри все – вона розвивається.
Отже, що її роблять люди, які не здалися.
Люди, які вірять, що вітчизняний підприємство заслуговує в своє — сучасне, сильне, технологічне варіант.
Люди, які тримаються і створюють варіант, який має всі шанси бути кращим за вчорашні, застарілі та чужі задля нас аналоги. (Excel тут уже не врятує — і це не жарт.)
Так, було б легше, якби більше бізнесів повірили швидше.
Було б легше, якби ринок був сміливішим.
Було б легше, якби українському підприємцю не доводилося щодня боротися додатково й з внутрішнім тиском, бюрократією, нестабільністю правил гри і загальною виснаженістю середовища. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
Водночас навіть в таких умовах є ті, хто підтримує.
Є ті, хто знає мене.
Є ті, хто знає команду.
Є ті, хто вірить у варіант.
Додатково саме це дає сили йти далі.
Бо вітчизняний підприємство в цей момент переживає один з найважчих періодів у своїй історії.
Додатково якщо колектив хочемо мати сильну економіку завтра, то уже наразі маємо формувати свої середовища, свої продукти, свої варіант.
Не чекати кращих часів.
Не жити чужим минулим.
Не триматися за те, що морально вичерпало себе.
А будувати своє.
Саме так і народжується K2 ERP.
Через втому.
Через сумніви.
Через тривоги.
Через відключення.
Через щоденну працю людей, яких без перебільшення є можливість назвати героями.
Додатково отже я точно знаю:
колектив вистоїмо.
Колектив добудуємо.
Колектив доробимо.
Колектив покажемо, що українці можуть формувати продукти світового рівня навіть тоді, коли обставини проти нас. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
Тримаймося.
Працюймо.
Вірмо в своє.
Все буде Україна.
Додатково українці додатково будуть одними з найуспішніших, найзаможніших і найщасливіших людей в планеті.
