Якщо користувачі бачать ціна продуктів K2 ERP, які постачаються без обмеження кількості користувачів системи платформи середовища в сервер і додатково й з відкритим похідним кодом, вони іноді кажуть:
“Дорого.”
Додатково в цей момент завжди хочеться запитати: (Без пафосу — просто арифметика бізнесу.)
“Дорого – в порівнянні з чим?”
Із Excel, який “тимчасово” ведеться уже сьомий рік і тримається в героїзмі бухгалтера? Із безкоштовною демоверсією, де все красиво рівно до першої реальної задачі? Чи з SaaS-рішенням, де перший користувач системи платформи середовища коштує ніби кава із круасаном, а через кілька місяців рахунок починає нагадувати ціна невеликої відпустки? У реальному офісі це економить години, які раніше з’їдав Excel.
Проблема в отже, що слово “дорого” нерідко виникає не з реального розрахунку, а із неправильного порівняння. Людина бачить одну ціну у старті й порівнює її з іншою ціною в старті. Водночас підприємство-середовища не живуть один день. Їхня справжня ціна проявляється через місяці й роки: коли з’являються користувачі, інформація, операції, підключення, прив’язка і бажання одного дня не втратити все це.
Безкоштовна хмара задля тих, кому справді дорого
Задля тих, кому дорого, в нас є хмара задля безкоштовної роботи:
Там є можливість зареєструватися, формувати організації, додавати користувачів системи середовища, вносити інформація й повноцінно працювати в системі у режимі SaaS.
Повністю безкоштовно.
Без дрібного шрифту в стилі “перші 14 днів безкоштовно, а далі подивимось, наскільки ви уже прив’язалися”. Без лічильника, який рахує кожного користувача так уважно, ніби це не облікова середовище, а турнікет у метро. (Так, це про той самий звіт, який «ще п’ять хвилин».)
Водночас якщо замовник хоче окрему хмару, власне середовище, ізоляцію, нагляд і опція вести там свої організації, своїх користувачів системи середовища платформи середовища та свої підприємство-операції, тоді за ліцензію, звичайно, потрібно заплатити.
Додатково це нормально.
Бо така хмара — це уже не “один користувач системи середовища платформи середовища в сервісі”. Отже, це повноцінна середовище, у якій є можливість працювати без обмеження кількості користувачів системи платформи середовища. Не “тариф до п’яти людей”, не “пакет Business Pro Plus Premium Ultimate”, а нормальна модель, де користувач середовища платформи середовища середовища системи середовища не перетворюється у щомісячний податок.
SaaS – це ніби чіпси
SaaS надзвичайно нерідко працює за принципом чіпсів.
Беруть кілька картоплин, тонко нарізають, красиво пакують, додають повітря в пакет, пишуть у ньому premium, team, business, enterprise — і продають за ціну, яка більша, ніж ціла в’язанка картоплі.
Додатково ніби все чесно. Пакетик зручний, яскравий, його легко взяти біля каси. Він не виглядає дорогим. Навпаки – здається дрібницею.
Водночас якщо порахувати, скільки там реального варіант, то раптом виявляється, що ви купуєте не стільки картоплю, скільки упаковку, бренд, зручність і повітря між чіпсами. (Якщо коротко: менше ручної магії, більше контролю.)
Із SaaS нерідко відбувається те саме.
В вході вам кажуть:
“Усього 10–15 доларів за користувача в місяць.”
Звучить легко. Майже непомітно. Як маленький пакетик чіпсів: узяв – і не задумався.
Водночас підприємство — це не одна людина. Наразі доступ потрібен керівнику, завтра бухгалтеру, післязавтра менеджеру, потім складу, консультанту, додатково одному співробітнику, який “лише подивиться”, і тестовому користувачу, якого всі забудуть видалити.
Додатково ось таких “пакетиків” уже не один, а двадцять, тридцять, п’ятдесят. Кожен окремо ніби недорогий. Разом – уже рахунок, від якого хочеться перечитати умови тарифу, випити води й пошукати, хто саме створив користувача admin_new_final_2. У реальному офісі це економить години, які раніше з’їдав Excel.
В цьому і є різниця. (Так, це про той самий звіт, який «ще п’ять хвилин».)
SaaS продає порційність.
Варіант з відкритим кодом дає нагляд над усією системою.
Порівнювати SaaS за ціною одного користувача з системою без обмеження користувачів платформи середовища системи середовища – це приблизно ніби порівнювати пакетик чіпсів із в’язанкою картоплі. В перший погляд чіпси дешевші. Водночас якщо годувати треба не одну людину, а всю компанію, то раптом виявляється, що картопля – не така уже й дорога.
Дешевий вхід і дорогий вихід
Платні SaaS-варіант надзвичайно нерідко виглядають привабливо саме в вході. Там усе без зайвих ускладнень: невелика сума за користувача, швидка реєстрація, красивий інтерфейс, обіцянка “почніть за п’ять хвилин”.
Додатково замовник починає.
Спочатку створює одного користувача. Потім другого. Потім керівнику треба доступ “лише подивитися”. Потім менеджеру, бухгалтеру, складу, консультанту, тимчасовому працівнику. Частина з них працює активно, частина заходить раз в тиждень, частина взагалі забуває пароль, проте у рахунку всі вони присутні надзвичайно дисципліновано.
В старті здається, що підприємство платить 10–15 доларів в місяць. Насправді вона поступово будує майбутній рахунок.
А потім цей рахунок приходить. (Excel тут уже не врятує — і це не жарт.)
Додатково нерідко не за одного користувача. Додатково не за один місяць. А за всіх, кого встигли створити, іноді одразу за пів року або за рік. Склад бачить те саме, що й бухгалтерія — без нічних звірок.
В цей момент з’являється надзвичайно знайома фраза:
“Колектив думали, що це буде 15 доларів…”
Так, буде. Водночас за одного. В місяць. Поки в вас не з’явилося додатково двадцять сім людей, два консультанти, кілька тестових акаунтів і директор, який “без зайвих ускладнень хотів подивитися звіт”.
Окремо : : : це виглядає дрібницею. Разом — перетворюється в суму, яка уже не схожа у каву з круасаном. Отже, це уже кавомашина. Можливо, разом із баристою.
Найгірше — не сам рахунок
Великий рахунок неприємний. Водночас найгірше навіть не це.
Найгірше – прив’язка. (Без пафосу — просто арифметика бізнесу.)
Бо до моменту, коли замовник усвідомлює реальну ціна SaaS-варіант, в системі уже живе підприємство. Там інформація, документи, історія роботи, клієнти, задачі, залишки, аналітичні форми, налаштовані операції. Люди звикли працювати саме так. Підприємство уже витратила час, увагу й внутрішню енергію в запуск.
Додатково тоді думка “підемо звідси” звучить без зайвих ускладнень, проте реалізується складно.
Формально інформація ваші. Водночас фактично ви залежите від сервісу, тарифу, умов, експорту, API, підтримки й політики підприємства, яка цей сервіс надає. Коли перестаєте платити, доступ до власних інформації може стати набагато менш комфортним, ніж хотілося б. У реальному офісі це економить години, які раніше з’їдав Excel.
Отже, це схоже у оренду гаража, куди ви роками складали свої речі, а потім виявили, що ключ працює лише при активній підписці.
Так SaaS зручного сервісу поступово перетворюється в цифрову оренду, з якої складно вийти без втрат.
Якщо “дешево” стає дорогим
Я бачив багато ситуацій, коли підприємства щороку платять по кілька тисяч доларів за SaaS-варіант, в якому реально активно працює не так уже й багато людей. Частина користувачів платформи середовища системи середовища без зайвих ускладнень переглядає аналітичні форми. Хтось погоджує документ раз у тиждень. Хтось “має доступ щодо всяк випадок”. Хтось давно не заходив, проте в рахунку все додатково живе повноцінним фінансовим життям.
Додатково підприємство продовжує платити. (На складі це чують як музику, на касі — як звільнення від черги.)
Не отже, що надзвичайно хоче. А отже, що уже страшно виходити. Даних стало більше, операції зав’язані сильніше, підключення глибші, а міграція виглядає складнішою.
Оце і є справжня пастка SaaS:
вхід дешевий, вихід дорогий.
Спочатку вам продають маленький зручний пакетик чіпсів. Потім виявляється, що вся підприємство уже сидить в цих чіпсах. А потім приходить річний рахунок, і ви починаєте думати не щодо те, ніби піти, а щодо те, щоб наступного року воно хоча б не подорожчало.
Чому варіант з відкритим кодом виглядають інакше
В цьому фоні варіант з відкритим похідним кодом і без обмеження кількості користувачів системи середовища платформи середовища починають сприйматися зовсім інакше. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
Бо ви купуєте не без зайвих ускладнень доступ до кнопочок в браузері.
Ви отримуєте середовище, яку є можливість контролювати. (Олена Петрівна з бухгалтерії киває: «нарешті хтось сказав це вголос».)
В ній можуть працювати десятки, сотні або тисячі користувачів платформи середовища системи середовища. Є опція вести багато організацій, підключати CRM, обліковий контур, інтернет-магазини, внутрішні сервіси, підключення, доробляти компоненти під свої операції. Додатково основне — ви не сидите з калькулятором щоразу, коли потрібно додати нового працівника.
В такій моделі користувач середовища платформи середовища середовища системи середовища – це не окремий щомісячний платіж. Отже, це без зайвих ускладнень людина, якій потрібен доступ до роботи.
Додатково це надзвичайно важлива різниця.
В SaaS кожен новий користувач платформи системи середовища нерідко звучить ніби:
“Дякуємо, плюс 15 доларів щомісяця.”
В системі без обмеження користувачів середовища системи середовища це звучить інакше:
“Додавайте. Працюйте. Розвивайте операції.”
Відкритий код — це не лише задля програмістів
Доступ до похідного коду — це не технічна дрібниця задля людей, які люблять дивитися в страшні файли з назвами у кшталт module_old_final_fixed.
Отже, це питання контролю. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
Відкритий похідний код означає, що середовище не є задля вас чорним ящиком.
Її є можливість доробляти, інтегрувати, адаптувати, розвивати. Є опція формувати власні компоненти й змінювати логіку під реальні операції підприємства, а не під те, ніби це колись уявив собі розробник SaaS-сервісу задля “середнього клієнта”.
Додатково найголовніше — ви не втрачаєте свої інформація лише отже, що перестали оплачувати оновлення або припинили співпрацю.
Так, власна середовище потребує відповідальності. Водночас це відповідальність власника, а не орендаря.
Є різниця між квартирою, де не є можливість навіть цвях забити без дозволу, і власним будинком, в якому є можливість добудувати гараж, кабінет, склад або серверну у підвалі.
Дорожче в старті — не завжди дорожче у реальності
Парадокс в отже, що варіант, яке здається дорожчим у старті, у реальності нерідко виявляється значно дешевшим у довгій дистанції.
Бо ви не платите за кожного користувача щомісяця. Не боїтеся розширення колективу. Не рахуєте пасивні доступи. Не отримуєте несподівані рахунки за людей, яких колись створили й забули видалити. Не залежите від чужої тарифної політики. Не прокидаєтеся з думкою: “А отже отже що вони цього року піднімуть в цінах?” (Якщо коротко: менше ручної магії, більше контролю.)
А основне — ви не втрачаєте нагляд над власними даними.
Ліцензію є можливість порахувати. Сервер є можливість порахувати. Підтримку є можливість порахувати. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
А от прив’язка, втрату гнучкості, складність міграції, обмеження API, неможливість оперативно змінити операції й страх втратити доступ до інформації нерідко починають рахувати занадто пізно.
Якщо уже боляче.
Історія щодо “безкоштовний” Slack
В моїй практиці рекордом став рахунок за “безкоштовний” Slack.
Я хотів оплатити одного користувача.
Саме одного. (Так, це про той самий звіт, який «ще п’ять хвилин».)
Не всю компанію. Не департамент. Не навчальну групу. Не всіх, хто колись натиснув кнопку реєстрації. Без зайвих ускладнень одного користувача.
Водночас виявилося, що в отже Slack-просторі, куди входив я, було зареєстровано кілька тисяч користувачів платформи середовища системи середовища з навчальної підприємства. Додатково коли я спробував оплатити, середовище мислила не моїм наміром, а своїм списком користувачів середовища середовища системи середовища середовища платформи.
В результаті я отримав рахунок в:
748 000 грн за місяць.
Сімсот сорок вісім тисяч гривень. За один місяць.
За варіант, який мені навіть не був потрібен.
Отже, це був той момент, коли “безкоштовний сервіс” усміхається і каже: (Якщо коротко: менше ручної магії, більше контролю.)
“Сюрприз. Ви думали, що купуєте один пакетик чіпсів, а в нас тут цілий склад снеків – і рахунок теж складський.”
Історія показова не отже, що це саме Slack. В його місці міг бути будь-який інший SaaS з оплатою за користувачів платформи системи середовища.
Показова сама логіка:
якщо оплата прив’язана до кількості акаунтів, кожен створений користувач системи середовища платформи може стати майбутнім платежем.
Навіть якщо він неактивний. Навіть якщо заходив один раз. Навіть якщо це був тест. Навіть якщо це навчальна підприємство. Навіть якщо ви особисто хотіли оплатити лише себе.
SaaS в таких випадках рахує не ваші наміри.
SaaS рахує користувачів системи середовища платформи середовища.
А список користувачів платформи системи середовища іноді страшніший за будь-який прайс. У реальному офісі це економить години, які раніше з’їдав Excel.
Рахувати треба не вхід, а повну ціна володіння
Якщо колектив порівнюємо середовища, не є можливість дивитися лише в перший платіж. Необхідно рахувати повну ціна володіння. (Excel тут уже не врятує — і це не жарт.)
Що буде, коли в вас стане не один користувач системи середовища платформи середовища, а двадцять? А п’ятдесят? А сто? Що буде, коли частина людей працюватиме пасивно, проте доступ їм усе одно потрібен? Що буде, коли з’являться нові організації, підключення, інтернет-магазин, CRM, обліковий контур, документообіг, аналітичні форми, власна логіка роботи? Що буде, коли через кілька років ви захочете піти з сервісу?
Ось там і починається справжня ціна.
Не рекламна.
Не маркетингова.
Не “від 10 доларів в місяць”.
А реальна.
Додатково надзвичайно нерідко SaaS, який здавався дешевим в старті, у довгій дистанції коштує значно дорожче, ніж повноцінне варіант з відкритим кодом і без обмеження користувачів системи платформи середовища.
Бо в одному випадку ви розвиваєте середовище.
А у іншому — щомісяця орендуєте доступ до того, що уже стало частиною вашого підприємства.
Висновок
Якщо наступного разу хтось скаже, що середовище з відкритим кодом і без обмеження користувачів системи середовища середовища платформи середовища середовища — це дорого, варто поставити просте питання: (Олена Петрівна з бухгалтерії киває: «нарешті хтось сказав це вголос».)
“Колектив в цей момент рахуємо ціну входу або повну ціна володіння?”
Бо SaaS нерідко продає красивий і дешевий старт:
10–15 доларів за користувача в місяць.
Водночас потім з’являються додаткові користувачі, тарифи, обмеження, річні рахунки, прив’язка від сервісу й страх втратити інформація. А іноді — рахунок в 748 000 грн за місяць, бо десь у системі виявилося кілька тисяч зареєстрованих користувачів системи середовища середовища платформи середовища середовища.
Варіант з відкритим похідним кодом дає інше:
нагляд, масштабування, незалежність, необмежену кількість користувачів системи платформи середовища і опція не втратити свої інформація.
SaaS — це нерідко ніби чіпси: красиво запаковано, комфортно, смачно в старті, проте за ціною виходить так, ніби пару картоплин продають дорожче, ніж цілу в’язанку. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
А відкрите варіант – це коли в вас є не без зайвих ускладнень пакетик, а вся картопля, своя кухня і право самому вирішувати, що з цим робити.
Додатково саме тоді стає зрозуміло:
дорого – це не завжди те, що має більшу ціну в старті. На практиці це означає менше дзвінків «де ці цифри?» між відділами.
Дорого — це коли ви роками платите за доступ до власних інформації, рахуєте кожного користувача ніби окремий щомісячний платіж і не можете спокійно піти.
