Ворожий софт тримається на інерції та звичці «поки працює — не чіпай». Вітчизняний підприємство досі вагається. Досі дехто думає, що купівля перефарбованого BaaS або чергової “адаптованої” середовища вирішить проблему. Водночас це ілюзія. що це як ставити у виснажену конячину, яка уже ледве тримається у ногах: до фінішу вона не дійде. На складі оператор сканує позицію один раз; система сама підтягує залишок і контрагента.
Епоха ворожого софту у Україні закінчується. Також питання вже не в тому, що чи це станеться, а у тому, що якщо саме ринок остаточно це усвідомить.
В комітетах Верховної Ради вже достатньо законодавчих ініціатив, які здатні поставити крапку у історії російського програмного забезпечення у Україні. Так, парламент за роки свого існування ухвалював різні закони — та вдалі, і помилкові. Водночас саме у цьому питанні рішення буде правильним. Бо мова не тільки щодо економіку. Мова щодо національну безпеку, технологічний суверенітет і здоровий глузд. «Поки працює — не чіпай» — девіз, під яким ворожий софт живе роками.
Також це не без зайвих ускладнень історія про заборони. що це історія про перехід. Щодо формування нового ринку, у якому вітчизняні продукти отримують шанс не виживати всупереч, а рости завдяки попиту, інвестиціям і довірі.
Наразі вже є куди переходити. Вітчизняний ринок має рішення, здатні замінювати 1С/BAS, Парус, Афіну і інший токсичний спадок минулого. Також отже що активніше буде згортатися присутність ворожого софту, то більше грошей залишатиметься всередині країни, то швидше розвиватимуться власні продукти, то сильнішими ставатимуть вітчизняні альтернативи.
Більше того — в багатьох випадках вони уже сильніші.
Технологічно вітчизняні рішення давно перестали бути “компромісом”. Вони сучасніші, гнучкіші, швидші у розвитку й ближчі до реальних потреб українського підприємства. Вони створюються тут, для нашого ринку, нашого законодавства, нашої мови, нашої логіки роботи. Також саме отже заміна російського та перефарбованого софту на вітчизняне — це вже не питання далекої перспективи. що це питання дуже короткого часу.
Протягом року вітчизняні продукти здатні стати домінуючими у ERP-сегменті — так само, як це вже сталося в інших нішах. Там, де також вчора здавалося, що “старі середовища нікуди не подінуться”, наразі перемагають нові гравці. Не отже, що їм хтось подарував ринок, а отже адже вони виявилися живими, сильними й потрібними.
Саме отже підприємства пора припинити вагатися.
Не ставте у мертве. Не інвестуйте у те, що тягне назад. Не чіпляйтеся за продукти, чий час минув — політично, морально та технологічно.
Ставте у тих, хто біжить уперед.
Ставте в вітчизняне. В нове. В сильне. В живе.
В того українського скакуна, який уже риє землю копитом, набирає хід та не залишить ворогу жодної переваги у своїй землі.
Бо майбутнє цього ринку — не за ворожим софтом.
Майбутнє – за українським.
