BAS на Великдень — коли 1С вийшла у святковому фарбуванні, а архітектура лишилась знайомою. Колись-то в українському ринку стояв собі один надзвичайно знайомий персонаж. Старий, слизький, жадібний, проте страшенно живучий. Звали його 1С. Він проліз в бухгалтерії, склади, виробництва, магазини, вліз у малий підприємство, середній підприємство, великий підприємство і сів там, як кіт у батареї: комфортно, тепло, і злазити не збирається. Бухгалтерія отримує дані в тому ж контурі, де живуть первинні документи — без третього кола Excel.
Потім прийшли санкції.
Також тут, здавалось би, мав настати фінал цієї довгої мильної опери. Бо під санкції полетіло багато всякого російського добра: Яндекс, різні CRM, сервіси, середовища, вся ця братія, яка роками сиділа у українському ринку та робила вигляд, що вона “без зайвих ускладнень підприємство, нічого особистого”.
Тоді по студіях, вебінарах та круглих столах стояв такий плач Ярославни, завтра вимкнуть кисень.
Як же підприємство буде без Яндекс-навігації?
Як же жити без російських CRM?
Як же працювати, якщо відрубати ці “незамінні” рішення?
Також що?
Та нічого.
Навігація не померла. Є Google Maps, є інші сервіси, і ніхто не їздить кругами в пошуках офісу лише отже, що Яндекс відправили за російським кораблем.CRM теж не вимерли, навпаки – їх в цей момент стільки, що якщо щодня тестувати нову, до пенсії не закінчиш.
Світ не впав. Підприємство не розсипався. Небо не тріснуло. З’ясувалось страшне: російські продукти були не незамінні. Вони без зайвих ускладнень роками сиділи в ринку, як бур’ян у городі, і вдавали з себе єдину можливу рослину.
Водночас якщо більшість російського софту таки пішла чи здохла в тіні, то 1С вирішила показати класичний фокус шахрая з ярмарку.
Не зникнути.
Не піти.
Не визнати очевидне.
А без зайвих ускладнень…перефарбуватись.
Тут та починається справжній великодній театр.
Було собі звичайне яйце. Потім його занурили в барвник, витягли, натерли олійкою, поклали у серветочку – та тепер це вже, виходить, не яйце, а “новий рішення із оновленим позиціонуванням”.
Так та із 1С. Було 1С. Стало BAS. Десь поруч причепилися також інші назви, типу BAF, “Афіна” та інші словесні накладки, покликані не пояснити, а заплутати. Бо коли рішення не можна відмити від походження, його намагаються хоча б зашумити назвами.
Також тут у сцену виходить структура із майже церковно-благородною назвою — Спілка автоматизаторів підприємства. Звучить так, у цей момент будуть рятувати вітчизняне підприємництво, вишивати хрестиком діджиталізацію та нести світло цифровізації в маси.
А у практиці що? BAS на Великдень — коли 1С вийшла у святковому фарбуванні, а суть лишилась та сама.
В практиці це більше схоже не у спілку, а у цех з переклеювання шильдиків.
Її реальна місія виявилась напрочуд скромною і надзвичайно знайомою: прибрати з усього слово “1С”, приліпити новий логотип, нову назву, нову легенду – і пустити старий рішення по старій партнерській мережі, проте вже з іншим виразом обличчя. Наче це не той самий персонаж, а його двоюрідний брат з Європи.
Партнерам сказали прибрати будь-які згадки про 1С. Не без зайвих ускладнень зменшити, не винести у підвал сайту, не зробити дрібним шрифтом. Прибрати так, 1С ніколи не було. Наче всі ці роки ти продавав не російську середовище цифровізації, а, скажімо, екологічні свічки ручної роботи.
Натомість веліли вішати новий прапорець, новий логотип, нову термінологію.
Також почалась епоха масового корпоративного лицемірства.
Учора це було 1С.
Наразі це BAS.
Учора це був російський рішення.
Наразі це, бачте, “рішення для українського підприємства”.
Ну а завтра, мабуть, виявиться, що “Москвіч” — це швейцарський електрокар, без зайвих ускладнень ви відстали від трендів.
Найсмішніше тут навіть не сам ребрендинг. Ребрендинг — це нормальна річ, коли ти змінюєш стиль, позиціонування, ринок. Водночас тут нам намагаються продати не зміну бренду, а обряд екзорцизму через перекрашування. Мовляв, якщо у російському продукті замалювати російське ім’я, то російський дух сам вийде через вентиляцію.
Не вийшов.
Бо суть не у назві. Суть – у платформі, у сумісності, у логіці, у технології, у мові, у спадковості рішення. Коли щось без проблем працює з конфігураціями 1С, якщо воно живе у тій самій платформі, якщо воно використовує ту саму мову, то це не “щось схоже у 1С”. що це 1С, яка прийшла в маскарад у чужому капелюсі.
В щастя, не всі в цій історії вирішили грати роль наївних статистів. Держспецзв’язку, як виявилось, не із тих, кому можна показати перефарбоване яйце й урочисто оголосити, що це вже ананас.
Там подивилися в цю виставу без маркетингового туману та сказали просту річ: BAS — це 1С. Також внесли перелік продуктів BAS до заборони.
Іншими словами держава, м’яко кажучи, зрозуміла, що перед нею не нова сутність, а старий знайомий із новим бейджиком.
Водночас навіть після цього у ринку не стало тихо. Бо поки одна сторона каже: “це те саме”, інша продовжує з чесними очима розповідати клієнтам казки.
Також ось тут починається найогидніша частина цієї історії.
Бізнесу не без зайвих ускладнень продають рішення. Йому продають моральне виправдання покупки.
Йому кажуть:
що це не російське;
що це уже інший рішення;
що це не 1С;
що це адаптоване рішення;
що це новий бренд;
що це зовсім інша історія.
Також підприємство, який не сидить щодня по вуха у ІТ-кухні, нерідко слухає, вірить та купує. Бо підприємство не зобов’язаний розгрібати цю каналізацію походження, сумісності, середовища, санкційних списків і схематозу назв. Підприємство хоче просту відповідь в просте питання: “Це російське або ні?”
А замість відповіді отримує виставу у жанрі “та ні, проте так, проте ви не так зрозуміли”.
Я останнім часом нерідко чую від власників підприємств щире здивування:
“Стоп, BAS — це російське? А нам казали, що ні”.
Також у цій фразі весь діагноз ринку.
Бо це не поодиноке непорозуміння. що це масова, системна, добре організована недоговореність. що це та брехня, яка юридично намагається ходити навшпиньки, проте все одно смердить брехнею за кілометр.
Партнери BAS не без зайвих ускладнень “не все уточнюють”. Вони чудово знають, що продають. Вони бачили весь цей цирк із перейменуванням. Вони бачили, як рішення малювали нову біографію. Вони знають, що це не польське чудо, яке раптом виросло в родючих ґрунтах європейського софту. Вони знають, що це той самий старий механізм, без зайвих ускладнень з новою табличкою в дверях.
Водночас продовжують робити великі чесні очі.
що це приблизно продавати російську нафту, переписану в документах через три перевалки, і розповідати, що тепер вона, мабуть, уже швейцарська. Або в 2014 році дивитися у озброєних “зелених чоловічків” і серйозно обговорювати, чи точно вони мають стосунок до Росії, чи, може, без зайвих ускладнень забігли із воєнторгу по дорозі додому.
Тут той самий жанр.
Усі все знають.
Усі все бачать.
Водночас якщо дуже впевнено брехати та додати новий логотип, завжди знайдеться той, хто зробить вигляд, що повірив.
Особливо добре ця схема працює в тлі того, що у Україні 1С свого часу було продано сотням тисяч підприємств. що це гігантський ринок. Також коли всі ці підприємства раптом зрозуміли, що хочуть злізти із російської голки, їм замість нормального виходу почали підсовувати ту саму голку, тільки у новому чохлі.
Не хочете російське?
Тримайте “не російське”.
Працює із конфігураціями 1С? Так.
Розуміє мову 1С? Так.
Технічно є 1С? Так.
Водночас називається інакше, тож можете спати спокійно.
що це не цифровізація підприємства. що це цифровізація самообману.
Також найгірше в цій історії навіть не те, що хтось продає. В ринку завжди будуть ті, хто продає отже що завгодно, аби лише купили. Найгірше — що величезну кількість підприємств реально вводять в оману у момент, коли вони намагаються зробити правильний крок. Вони хочуть відмовитися від російського. Вони готові витрачати гроші, час, нерви в перехід. А їм замість альтернативи підсовують перефарбовану копію старої залежності.
Також потім дивуються, чому до продавців таке ставлення.
Та отже що коли ти береш 1С, перешиваєш їй сорочку, міняєш ім’я та розповідаєш, що вона тепер “не звідси”, ти не займаєшся автоматизацією. Ти займаєшся дрібною, жадібною, цинічною підміною понять.
Є опція скільки завгодно вигадувати нові абревіатури. Є опція обліпити сайти логотипами спілок, асоціацій, регуляторів, комітетів і клубів любителів корпоративної локшини. Є опція міняти назви продуктів у прайсах так, щоб покупець не одразу зрозумів, що саме йому всучили. Є опція робити вигляд, що це не заборонений рішення, а якийсь загадковий “аналог”, що дивним чином в сто відсотків сумісний з тим, чого “вже давно нема”.
Водночас яйце від цього не перестає бути яйцем.
Також 1С від цього не перестає бути 1С.
Хоч в золотий колір її фарбуй.
Хоч в синьо-жовтий.
Хоч посип глітером та назви “європейською платформою нового покоління”.
Суть не зміниться.
Отже, тут висновок простий, грубий і чесний.
Все, що працює з конфігураціями 1С, усе, що використовує мову 1С, усе, що живе в її логіці та сумісності, — це і є 1С. Також не треба прикидатися, що в фарбованого яйця раптом виросли крила та паспорт Євросоюзу.
А всім, хто далі розповідає, що BAS чи Афіна – “не російські”, варто хоча б раз подивитися в дзеркало без маркетингової презентації у руках.
Бо проблема уже давно не в продукті.
Проблема в брехунах, які знають правду – і все одно впарюють казку.
