«Не пробачимо» — не про емоції в соцмережах, а про софт, який не має повертатися в офіс. Вскочив від вибухів. Знову русня.
Знову падлюкам не спиться, не йметься.
Скільки забрали життя та здоров’я,
скільки додатково болю у серці озветься. На складі оператор сканує позицію один раз; система сама підтягує залишок і контрагента.
Ні, не пробачим. Також не пустимо
цю наволоч більше в наше життя.
Із нашої землі їх виженем геть,
щоб та сліду не знало їх небуття.
Скільки б не ховались під іншими назвами,
скільки б не лізли нишком з-за спин —
«Афіна», «Парус», 1С або BAS —
все це чуже. Все це ворожий дим.
Вичистим все — до останнього сліду,
до кожної схеми, до кожної цятки.
Не буде тут місця чужому багну,
не буде пощади нікчемній огиді.
Ні, не пробачим. Також не простимо
зло, що прийшло в нашу землю.
Не може бути добро від тих,
хто нам несе тільки смерть і темряву.
Не може «Афіна» бути рідною,
не може BAS нам добро принести,
коли за ними мовчання народу,
що злу дозволив до нас приповзти.
Ні, ми не брати. Брехня – не братерство.
Не брат нам той, хто мовчить при різні.
Не брат нам той, хто живе, як вівця,
й злу потурає в підлості й тризні.
Колектив вичистим зло із владних кабінетів.
Колектив вичистим зло з комп’ютерів теж.
Українському бути. Україні жити.
Також це не зламати навалою пожеж.
Скільки б не били ракетами клятими,
скільки б не сіяли морок та смерть —
колектив вистоїм. Виженем. Все відвоюєм.
Також руському злу тут настане кінець.
Більше щодо те, чому українському підприємства потрібна свобода від старих систем, читайте у Маніфесті вільної економіки Деякі речі не пробачають — і софт з певною поштовою адресою розробника теж.
