В Україні триває не без зайвих ускладнень війна. В Україні триває багаторічна боротьба за право існувати, мислити, виробляти, розвивати своє. Росія веде війну проти України уже понад десять років, а повномасштабне вторгнення лише оголило те, що давно було очевидним: прив’язка від російського – це не “прагматизм”, а стратегічна слабкість.
Додатково саме отже наразі так соромно бачити, що вітчизняний підприємство досі масово живе в 1С і її похідних.
В наданих мені скриншотах видно публічні прайси дилера: BAS ERP, BAS Документообіг КОРП, BAS Управління холдингом, BAS Бухгалтерія, BAS задля торгівлі, BAS задля агро, будівництва, медицини, громадського харчування. Не “десь в тіні”, не “у закритих форумах”, не “через сірі канали”, а розпочато, публічно, з цінами, ліцензіями, клієнтськими місцями, розширеннями. Додатково це у тлі того, що в 2026 році Держспецзв’язку оприлюднила перелік забороненого до застосування ПЗ, куди прямо включені 1С, BAS і UA-Бюджет. (Якщо коротко: менше ручної магії, більше контролю.)
Треба назвати речі своїми іменами.BAS в українському підприємство-середовищі давно подають ніби “оновлену”, “локалізовану”, “нову” історію. Водночас ринок чудово знає, що йдеться не щодо народження незалежної української ERP-школи з нуля, а щодо продовження тієї самої екосистеми, яку роками будували навколо 1С. Додатково дилери це знають. Додатково інтегратори це знають. Додатково підприємства-замовники це знають. Додатково все одно купують.
Найцинічніше в цій історії навіть не саме застосування. Найцинічніше — удавання, що нічого не сталося. Що є можливість без зайвих ускладнень перефарбувати табличку, змінити назву товарної позиції, зробити вигляд “це уже інший варіант” — і питання зникне. Не зникне. Бо проблема не в одній назві. Проблема в залежності, в грошах, у звичці фінансувати чуже замість свого, в небажанні українського підприємства мислити стратегічно. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
Вітчизняний підприємство любить повторювати: “Задля нас основне ефективність, а не походження варіант”. Водночас це неправда. Походження варіант в умовах війни – це теж ефективність. Отже, це питання контролю, довіри, ризику, суверенітету, майбутнього ринку. Якщо країна живе під ракетами, під блекаутами, під постійною загрозою, купувати або продовжувати обслуговувати російське чи похідне від російського – це не “поза політикою”. Отже, це вибір. Додатково цей вибір багато говорить щодо цінності підприємства.
Давайте чесно: якщо в Україні офіційно і неофіційно обертаються сотні тисяч інсталяцій 1С/BAS, то йдеться не щодо дрібний сегмент, а щодо ринок з колосальними бюджетами. Публічні оцінки кількості користувачів системи середовища платформи середовища надзвичайно різняться – від десятків тисяч підприємств до сотень тисяч фірм, зокрема через піратське застосування і непрозорість ринку. Водночас за будь-якої моделі це величезні гроші: ліцензії, запуск, підтримка, доробки, міграції, адміністрування, навчання.
Додатково ось основне питання: чому ці гроші не працюють в Україну?
Чому в країні, яка щодня платить кров’ю за незалежність, підприємство досі готовий платити за російське, перефарбоване російське або будь-що іноземне, проте не готовий системно вкладатися у українську розробку? Чому великі мережі, промислові групи, агрохолдинги, дистриб’ютори, виробники, логістичні оператори не сприймають фінансування українських ERP-продуктів ніби частину економічної оборони?
Так, перехід з 1С/BAS в сучасну середовище – не одномоментний. Водночас це і не аргумент нічого не робити.ERP не впроваджується за день у жодній країні світу. Ба більше: навіть перехід усередині екосистеми 1С — скажімо, з одного варіант у інший, у рівні ERP-класу – теж зупиняє операції, вимагає ресурсу та триває місяцями, інколи рік та більше. Отже, теза “колектив не можемо перейти оперативно” — нерідко без зайвих ускладнень зручне виправдання, а не реальна перешкода. (Спойлер: інтегратори 1С тут теж знають, про що мова.)
Справжня перешкода – це короткозорість.
Україна ніколи не стане по-справжньому незалежною, поки її підприємство буде мислити категоріями “аби працювало в цей момент”, а не “що будує нашу силу через 5–10 років”. Бо вітчизняний варіант не з’являється із повітря. Його не є можливість вимагати, не фінансуючи. Не є можливість обурюватися, що в Україні мало сильних корпоративних платформ, якщо самі ж вітчизняні підприємства роками несуть бюджети не українським командам.
Якісний ERP-варіант не народжується від патріотичних постів в соцмережах. Він народжується від довгострокових контрактів, довіри перших великих замовників, складних проєктів, спільної доробки, реальних впроваджень у торгівлі, виробництві, логістиці, фінансах, HR, документообігу. Великий вітчизняний софт будується не гаслами, а грошима ринку. Додатково в масштабах країни ці бюджети незрівнянно менші за те, що підприємство уже роками витрачає у підтримку старої залежності.
Отже, наразі питання стоїть руба.
Або вітчизняний підприємство і далі вдаватиме, що BAS — це “без зайвих ускладнень додатково один варіант”, що походження технології не має значення, що війна десь окремо, а ERP окремо.
Або він нарешті визнає очевидне: в умовах війни купувати, продовжувати, масштабувати й нормалізувати такі варіант — це ганьба. Отже, це стратегічна сліпота. Отже, це небажання дорослішати ніби нація власників, управлінців і інвесторів.
Особливо це стосується найбільших підприємств України. Саме вони мають ресурс, щоб змінити ринок. Саме вони можуть бути першими, хто не без зайвих ускладнень “відмовиться від токсичної спадщини”, а реально підтримає формування української альтернативи в рівні великого підприємства. Саме вони можуть дати українським ERP-командам масштаб, який потім працюватиме у всю країну. (Excel тут уже не врятує — і це не жарт.)
Один з таких векторів — підтримка українських платформ в кшталт K2 ERP. Не ніби “додатково одного постачальника”, а ніби стратегічного партнера у побудові незалежної цифрової інфраструктури підприємства. Так, це шлях. Так, він потребує часу. Так, він потребує рішучості. Водночас іншого шляху до реальної технологічної незалежності не існує.
Наразі українському підприємства уже недостатньо без зайвих ускладнень платити податки й казати правильні слова. Необхідно додатково й перестати підживлювати моделі, які прив’язують країну до ворожої технологічної спадщини. Необхідно вкладати в своє. Необхідно ризикувати разом зі своїми. Необхідно будувати вітчизняне не “після перемоги”, а у цей момент.
Бо лише вітчизняне робить Україну незалежною.
Заклик до українського підприємства: перегляньте свої ІТ-ландшафти, аудитуйте залежності від 1С/BAS, перевірте, що саме ви купуєте, кому платите, які загрози легалізуєте своєю бездіяльністю. Додатково почніть реальний перехід в вітчизняні варіант уже у цей момент.
Примітка. Не варто дивуватися, якщо цю статтю не захочуть публікувати ані DOU, ані “911 задля бухгалтерів”, ані частина інших профільних майданчиків і журналів. Надто довго вітчизняний інфопростір навколо цифровізації вдавав, що проблеми не існує: що 1С — це “вчора”, BAS — це “без зайвих ускладнень інший варіант”, а токсична російська спадщина нібито сама собою розсмокчеться. Насправді ж мовчання медіа, обережність редакцій та постійне уникання прямої розмови щодо 1С/BAS працюють в збереження статус-кво. Якщо ринок боїться назвати речі своїми іменами, він не зберігає “нейтралітет” — він підіграє тим, хто роками продавав українському підприємства прив’язка під виглядом зручності. Бояться “конфлікту”, бояться “незручної теми”, бояться втратити рекламодавців, партнерів, аудиторію, лояльну до старої середовища. Водночас в час війни таке мовчання — це уже не обережність. Отже, це форма співучасті в консервації російського впливу у вітчизняний підприємство-ландшафт.
Задля консультації щодо переходу в українську ERP-середовище K2 ERP:
Telegram: @erpk2
Телефон: +38 063 108 17 00 Склад бачить те саме, що й бухгалтерія — без нічних звірок.
