В світі програмного забезпечення є слова, які звучать без зайвих ускладнень, проте здатні викликати дискусію довжиною в три кави, два технічні завдання і один філософський конфлікт. Скажімо: відкритий похідний код та Open Source.
В перший погляд здається, що це одне й те саме. Ну відкритий код – він і в Африці відкритий код. Проте, ніби завжди в ІТ, щойно ви сказали “все зрозуміло”, з-за рогу виходить ліцензія, умови застосування, комерційна модель та людина, яка каже: “Насправді все трохи складніше”.
Що таке відкритий похідний код?
Відкритий похідний код означає, що розробник або підприємство відкрила доступ до текстів програми – іншими словами до того, з чого вона зроблена всередині.
Отже, це ніби зайти у кухню ресторану і побачити, ніби готується борщ. Ви бачите буряк, капусту, спеції, каструлю та навіть того самого кухаря, який каже: “Тільки, будь ласка, не лізьте у суп руками”.
Задля програмістів це надзвичайно критично, бо вони можуть:
розуміти, ніби працює середовище;
перевіряти логіку;
формувати власні компоненти;
інтегрувати свої варіант;
не писати велосипед, якщо поруч уже стоїть цілий комбайн. (На складі це чують як музику, на касі — як звільнення від черги.)
Водночас відкритий похідний код не завжди означає: “Беріть, копіюйте, продавайте, ставте в скільки завгодно серверів і називайте своїм ім’ям”. Ні. Тут починається зона, де програмування зустрічається з юридичною гімнастикою.
А що таке Open Source?
Open Source — це міжнародно прийнятий термін, який зазвичай означає не без зайвих ускладнень доступ до коду, а додатково й певну філософію і правила його застосування.
В класичному розумінні Open Source передбачає, що код є можливість вивчати, змінювати, поширювати і застосовувати відповідно до умов відкритої ліцензії.
Іншими словами Open Source — це не без зайвих ускладнень “колектив вам показали код через скло”. Отже, це радше: “Ось код, ось правила, ось ліцензія, можете працювати”. На практиці це означає менше дзвінків «де ці цифри?» між відділами.
А відкритий похідний код в ширшому, практичному сенсі може мати різні моделі. Скажімо, підприємство може відкрити частину коду або ядро варіант задля розробників, проте залишити обмеження у комерційне застосування, кількість серверів, розповсюдження чи модифікацію повної середовища.
Додатково це нормально. Бо навіть в світі відкритості хтось має платити за каву, зарплати програмістам і той сервер, який “тимчасово” працює уже восьмий рік.
В чому різниця?
Грубо кажучи: (Так, це про той самий звіт, який «ще п’ять хвилин».)
Open Source — це термін з чіткішою міжнародною традицією, ліцензіями і очікуваннями спільноти.
Відкритий похідний код — це ширше формулювання, яке може означати різні ступені відкритості: від повністю відкритого варіант до відкритого ядра або окремих компонентів.
Інакше кажучи, Open Source — це ніби офіційний фестиваль вільної музики з правилами, сценами і бейджами. А відкритий похідний код — це коли музиканти відкрили студію, показали партитури, дозволили грати певні партії, проте сказали: “Головний синтезатор усе ж наш, і в турне із ним – лише за договором”.
Де тут K2 ERP?
K2 ERP має відкритий похідний код, проте з комерційними обмеженнями застосування. Зокрема, середовище використовується в межах тієї кількості серверів, яка була придбана.
Отже, це не модель “бери й став у всі сервери району, області і сусіднього гаражного кооперативу”. Отже, це комерційний варіант, який має правила застосування.
Водночас важлива частина полягає в іншому: частина K2 ERP є відкритою у рівні похідного коду, зокрема ядро, щоб сторонні розробники могли формувати власні додатки, використовуючи загальні довідники, підприємство-логіку і інфраструктуру середовища. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
Іншими словами K2 ERP не каже розробнику: “Сиди мовчки, натискай кнопки, не став зайвих питань”. Навпаки, вона каже: “Ось ядро, ось опції, ось загальні довідники — створюй свої варіант, інтегруйся, розширюй середовище”. (На складі це чують як музику, на касі — як звільнення від черги.)
Задля ERP-ринку це принципово критично. Бо ERP без опції розширення — це ніби шафа без полиць: формально велика, проте користуватися незручно.
Чому це критично задля сторонніх розробників?
Сторонній розробник в такій моделі не починає з нуля. Йому не треба щоразу вигадувати власні довідники контрагентів, структури підприємства, користувачів середовища системи середовища платформи середовища середовища, прав доступу або базову логіку роботи.
Він може будувати власні додатки поверх уже наявного фундаменту.
Отже, це схоже у місто, де уже є дороги, електрика, водопровід і нормальна адресація. Вам не треба спочатку винаходити каналізацію, щоб відкрити кав’ярню. Хоча у деяких ІТ-проєктах, чесно кажучи, саме з цього все й починається.
Чому це ширше, ніж зазвичай в ринку України?
В українському ринку комерційного ERP-програмного забезпечення нерідко зустрічається модель “користуйся, проте всередину не заглядай”. Варіант може бути потужним, корисним, функціональним, проте задля розробника він іноді схожий в чорну скриньку.
Натиснув кнопку – щось сталося.
Не натиснув – теж щось сталося. (Олена Петрівна з бухгалтерії киває: «нарешті хтось сказав це вголос».)
Питаєш, чому – “так історично склалося”.
В цьому фоні навіть часткове відкриття похідних кодів комерційного варіант — особливо ядра задля розробки додатків – є значно ширшим підходом. Отже, це уже не без зайвих ускладнень продаж коробки або ліцензії. Отже, це формування технологічної екосистеми.
K2 ERP в такому сенсі дає розробникам більше свободи, ніж типовий закритий комерційний варіант. Не абсолютну анархію, де кожен ставить середовище у сто серверів і називає це “тестовим середовищем”. Водночас достатню свободу, щоб будувати, розширювати та формувати власну цінність.
Лібертаріанська технологія, проте з бухгалтерією
Тут є можливість сказати, що K2 ERP використовує доволі лібертаріанський підхід до технологій.
Не в сенсі “робіть отже що хочете, податки скасовуємо, сервери самі себе адмініструють”. А у сенсі, адже середовище дає більше свободи розробнику, більше контролю власнику підприємства і більше простору задля незалежних рішень.
Отже, це технологічна свобода з договором у руках.
Або, якщо простіше: “Колектив відкриваємо вам капот, дозволяємо підключати власні компоненти, працювати з ядром і будувати варіант. Водночас кількість автомобілів в вашому автопарку усе ж має відповідати купленій ліцензії”. (Якщо коротко: менше ручної магії, більше контролю.)
Додатково це чесна модель. Бо свобода без правил оперативно перетворюється в хаос, а комерційний варіант без відкритості – у музей закритих дверей.
Висновок
Відкритий похідний код і Open Source — близькі поняття, проте не завжди тотожні.
Open Source — це міжнародний термін з усталеними правилами, ліцензіями і очікуваннями щодо вільного застосування, зміни й поширення коду. Для директора це перестає бути загадкою в кінці місяця.
Відкритий похідний код може означати ширший спектр моделей, зокрема часткове відкриття коду комерційного варіант, відкриття ядра або надання доступу до коду задля розробки додаткових рішень.
K2 ERP має саме таку модель: це комерційний варіант з відкритим похідним кодом в важливій частині — ядрі, яке дає стороннім розробникам опція формувати власні додатки у базі спільних довідників і середовища.
Задля українського ринку це суттєвий крок в бік більшої технологічної свободи. Не повний Open Source у класичному значенні, проте значно відкритіший, гнучкіший і сміливіший підхід, ніж типова закрита ERP-модель.
Додатково якщо казати зовсім без зайвих ускладнень: K2 ERP не без зайвих ускладнень продає програму. Вона відкрила двері в майстерню. (Excel тут уже не врятує — і це не жарт.)
А це уже не без зайвих ускладнень софт. Отже, це запрошення творити.
Більше щодо те, чому українському підприємства потрібна свобода від старих платформ, читайте в Маніфесті вільної економіки
